Правильно виконане фарбування вуликів дозволяє не лише надати виробу естетичного вигляду, але й допомагає у захисті від агресивного впливу навколишнього середовища.
Для досягнення відмінного результату – у нашому випадку це витончене та довговічне фарбування вуликів – необхідно дотриматись деяких вимог, а саме:
- грамотний підбір лакофарбових матеріалів, виходячи з призначення та місця подальшого застосування виробу;
- використання справних інструментів та технічних пристроїв;
- дотримання правил та технології фарбування.
Фарбування вуликів – підготовка виробів до фарбування
Видалення старого покриття перед проведенням основної роботи у розрізі поняття “фарбування вулика”.
При підготовці поверхні до фарбування необхідно звернути увагу на таке. Горизонтальним поверхням виробів, що фарбуються (дахам вуликів, будиночків, павільйонів, перегородкам віконних коробок і т. п.) необхідно надати невеликий наніс, щоб уникнути затримки на них атмосферної вологи (роси) і дощової води. Це дозволить уникнути корозії (якщо поверхня металева) та гниття (якщо поверхня зроблена з деревини).
Нанесення нової фарби на старе покриття можливе, але для кращого результату (як ми сказали спочатку, наша мета – витончене та довговічне фарбування вуликів), стару фарбу краще видалити, загрунтувати поверхню і покрити її шаром фарби фарби. Якщо попереднє покриття облупилося, а також у разі появи під ним іржі, його точно так само необхідно видалити, а поверхню очистити від іржі. Для того, щоб це зробити, є два варіанти:
- механічне очищення;
- випал.
Механічний спосіб (зіскоблювання, шліфування) дозволяє ефективно видаляти тільки фарбу, що не сильно пристала, на невеликій поверхні (наприклад, нижню частину облицювальних плит стінок вуликів, віконні палітурки, коли старе покриття на іншій поверхні не видаляється). Покриття, що видаляється, обробляють ножем, сталевий циклів або, при дотриманні належних запобіжних заходів, осколками шибки.
Випалення є більш ефективним і простим способом видалення старого покриття. Лакофарбове покриття, яке необхідно видалити, нагрівається за допомогою паяльної лампи, доки воно не почне розм’якшуватися і розкладатися. Після цього його зіскаблюють відповідним інструментом. Випал проводиться обережно, щоб відкритим вогнем не зіпсувати конструктивний матеріал.
Після випалення поверхню шліфують шліфувальною шкіркою, видаляють пил, а потім ґрунтують.
Фарбування вуликів – зберігання та підготовка лакофарбових матеріалів
Лакофарбні матеріали необхідно зберігати в сухому місці, у щільно закритих бляшанках. Мороз і високі температури можуть призвести до псування матеріалів, тому їх потрібно зберігати за температури від п’яти до двадцяти п’яти градусів Цельсія. Перед відкриттям банки потрібно очистити кришку. Для зняття кришки можна використовувати викрутку або інший інструмент. У разі утворення на поверхні матеріалу плівки слід зрізати її вздовж країв і не використовувати. Вміст необхідно ретельно перемішати дерев’яною лопаткою, шпателем або іншим подібним предметом.
А потім розбавити до досягнення необхідної для нанесення фарби консистенції (розбавляти фарбу можна тільки відповідним розріджувачем, інакше можливе погіршення фарбового складу). Після досягнення необхідної консистенції, лакофарбовий матеріал слід відфільтрувати через дрібнокомірчасте сито. У разі потреби можливе використання тонкої панчохи. Складеною вдвічі панчохою можна фільтрувати емалі та лаки.
Робота на відкритому повітрі
Оскільки фарбування таких стаціонарних виробів, як павільйони, будиночки для вуликів (а іноді і фарбування вуликів) зазвичай проводиться поза приміщеннями, необхідно пам’ятати, що на підсумкову якість роботи з фарбування надають сильний вплив вологість і температура повітря під час нанесення покриття, тому важливо правильно визначити час, коли виконуватимуться роботи.
Найбільш підходящим для проведення подібних робіт часом є весна і літо. Бажано при цьому також постаратися вибрати момент мінімальних коливань температури і вологості: поверхні, що фарбуються, повинні бути сухими (не слід робити забарвлення під час рясної роси або туману: це може призвести до матовості свіжофарбованої поверхні). Також небажане яскраве сонячне світло.
Отже, пам’ятайте: фарбування вуликів на відкритому повітрі не здійснюється в морозну, дощову або просто сиру погоду, а також під прямим сонячним промінням. Не можна допускати попадання пилу та комах на щойно нанесену фарбу, тому роботу краще проводити навесні, коли кількість комах ще невелика.
Заселені вулики забарвлюються лише після літа бджіл, у вечірній час. До наступного дня фарба встигне підсохнути, що дозволить уникнути попадання комах на липку поверхню.
Переносні вироби та робота (фарбування вулика) у приміщенні
На відміну від стаціонарних виробів, фарбування вуликів, які часто є переносними, зазвичай роблять у приміщенні.
Для правильного дотримання технології фарбування, приміщення, в якому виконуються роботи, до закінчення нанесення матеріалів не повинно використовуватися для інших цілей. У ньому має підтримуватись температура не нижче десяти градусів Цельсія. Для виключення можливого зволоження поверхонь внаслідок запотівання вироби не слід переносити з холодних приміщень в теплі. Підготовлені до роботи вироби, лакофарбові матеріали, інструменти та технічні пристрої потрібно потримати деякий час в одному приміщенні, щоб привести їх температури до однакового значення, що необхідно для правильного фарбування.
Бажано також виділити окреме місце для розміщення самих виробів, що фарбуються. Там не слід шліфувати фарбу, прати пил і підмітати підлогу.
Безпека під час проведення робіт
Під час роботи з фарбування, особливо в приміщенні, слід дотримуватися обережності та деяких правил безпеки.
Лакофарбові матеріали, якими здійснюється фарбування вулика, є займистими речовинами, випаровування яких при їх нанесенні взаємодіють з повітрям і можуть утворювати вибухонебезпечну суміш. Найбільш небезпечні лакофарбові матеріали – спиртові та нітроцелюлозні, що містять займисті розчинники: ефір, легкий бензин, власне спирт. Виходячи з цього, приміщення, де робиться фарбування, потрібно добре провітрювати; також у ньому не можна використовувати піч, застосовувати відкритий вогонь та палити. Незважаючи на те, що при виробництві лакофарбових матеріалів не використовуються отруйні розчинники, вони можуть загрожувати здоров’ю людини. При роботі з ними забороняється куріння, прийом їжі та пиття. Рекомендується мінімізувати контакт лакофарбових матеріалів зі шкірою. Після роботи забруднені ділянки шкіри обробляють розріджувачами, ретельно миють руки з милом і покривають кремом.
При дотриманні цих пересторог, фарбування вуликів буде зроблено швидко і безпечно.
