Трилистник — це національний символ ірландців та Ірландії, який з’явився завдяки тлумаченню догмата Святої Трійці святим Патриком, що використовував лист конюшини для пояснення. На державному гербі Білорусі, поряд з квітками льону, можна побачити квітки конюшини. Конюшина чотирилисна вважається символом удачі: перший листок — це слава, другий — багатство, третій — здоров’я, а четвертий — це кохання. Листочки конюшини наші предки збирали, сушили й завжди носили з собою, оскільки вірили, що він знімає привороти, зурочення, псування та відводить інші напасті. Тоді ж люди оцінили, що і конюшиновий мед — дуже цінний продукт, який має унікальні властивості.
Конюшиновий мед: медонос
Конюшина — рід рослин родини Бобових, підродини Метеликові. Наукова назва роду означає трилистник. Народні назви конюшини — кашка (кашка червона, кашка біла), а також трилистник луговий, червоно-головник, трійця, дятлинник, медовий цвіт. У природі існує близько 300 видів конюшини. Але конюшиновий мед рідко буває монофлорним.
Види конюшини
Конюшина буває кількох видів: червона, рожева, біла. Найбільше нектару збирають бджоли з рожевої та білої конюшини — 50-100 кг у перший укіс, а в другий — 100-150 кг з гектара посівів. Характерною особливістю конюшини є той факт, що єдиними комахами-запилювачами, які здатні її запилити, є бджоли та джмелі.
Конюшина червона (лугова)
Це 2—3-річна кущова рослина-медонос, висотою 50—80 см. Має лілово-червоні квітки, зібрані по 70—130 у головки кулястої форми, діаметром до 2,5 см. У дикому вигляді росте на лісових узліссях, луках, культивується в передгірських і гірських районах, лісових, лісостепових зонах. Цвіте в червні—липні, тривалістю до 30—35 діб, іноді повторно — у вересні. Через те, що нектарники у віночку розташовані глибоко (8—11 мм), бджоли збирають до 25—30 кг меду з 1 га. Червону конюшину краще відвідують довгохоботні кавказькі сірі гірські бджоли та їхні помісі.
Конюшина рожева (гібридна)
Це кущова багаторічна рослина. Має квітки всередині білі, а зовні рожеві. Утворює головки з 50—80 квіток. Росте в Нечорноземній зоні на вологих луках. Цвіте близько 30 днів, з червня по серпень. Медова продуктивність 1 гектара рожевої конюшини — 100—130 кг.
Конюшина біла (повзуча)
Це багаторічна трав’яниста рослина. Стебло повзуче, часто порожнисте, стелюче, гіллясте, укорінюється в вузлах. Квіткові головки пазушні, до 2 см у поперечнику, майже кулясті, пухкі. Цвіте з травня до пізньої осені. Трубочка квітки коротка і нектар доступний для бджіл усіх порід. Медова продуктивність — близько 100 кг меду з 1 гектара. Біла конюшина добре виділяє нектар на суглинкових вологих ґрунтах. Рослини в посуху, а також у холодну вологу погоду нектар не виділяють.
Конюшиновий мед на столі
Найбільшими світовими виробниками конюшинового меду є США, Канада та Нова Зеландія.
Конюшиновий мед містить 40,2% фруктози та 34,9% глюкози, належить до високосортних сортів меду, має приємний, ніжний і тонкий аромат, майже прозорий, і має високі смакові якості. Післясмак у роті залишається тривалий час. Мед з білої конюшини у рідкому вигляді прозорий, білий, кристалізується швидко — за 1—2 місяці. При кристалізації набуває вигляду сально-подібної маси білого кольору. Мед з червоної конюшини червоно-жовтого кольору, кристалізується відносно повільно, перетворюючись на тверду білу масу.
Якість конюшинового меду залежить від кількох факторів.
Перший — це пора року. Мед, зібраний пізньої весни або влітку, краще, оскільки у нього сильніший і насиченіший запах. Другий фактор — це бджолина дієта. Медоносні бджоли вільні у виборі медоносів, тому навіть у місцях масового цвітіння конюшини бджоли можуть знаходити інші джерела нектару, що може змінити смак і колір меду з конюшини. Але з іншого боку слід зазначити, що якась частка конюшинового меду завжди присутня і в усіх інших сортах.
Конюшиновий мед і медицина
Про чудодійні властивості конюшинового меду відомо ще з часів Гіппократа, а перші письмові згадки про його застосування в медицині є в китайських документах.
Конюшиновий мед має антибактеріальні, протигрибкові, антипротозойні, протизапальні властивості, тому його використовують для лікування опіків, наривів, фурункулів і суглобових пухлин. Як зовнішній лікувальний засіб його використовують при радикуліті та хронічному ревматизмі.
Також конюшиновий мед рекомендується при втраті апетиту, виснаженні, недокрів’ї та занепаді сил. Ефективний цей мед після операцій або тривалої хвороби для відновлення сил.
Незамінний він і при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, застосовується при сухому або хронічному кашлі, як відхаркувальний засіб при бронхітах, бронхіальній астмі, задишці, для виведення мокротиння з легень.
У народній медицині конюшиновий мед пропонують як кардіотонічний, гіпотензивний, такий, що покращує серцевий ритм, засіб при гіпертонії та запамороченнях.
