Особливу популярність у пасічників має кавказька бджола. Вона не тільки робить смачний мед, але й є досить працелюбною. Протягом довгих років особина була поширеною в Азербайджані, Грузії та Вірменії. Сьогодні її можна зустріти й у різних регіонах України.
Походження
Природним місцем існування є Кавказькі гори. Цей регіон має вологий м’який клімат. Температура за добу постійно змінюється, зими тут суворі та короткі. Ущелини та долини багаті на медоносні рослини. Ентомологи та бджолярі давно звернули увагу на цю породу, проте розведенням вони зайнялися лише в середині минулого століття.
Сьогодні сіра кавказька бджола поширена у південних, а й у середніх російських регіонах. У пасічників породу можна зустріти і на північ. Від запланованої території залежить вибір населенню. Так, для розведення породи у північних регіонах підійде мегрельська особина.
Опис та основні характеристики
Бджоли мають невеликий розмір та середній по довжині хоботок. Вони обробляють навіть важкодоступні рослини, від яких зазвичай відмовляються інші породи. У бджіл сріблясто-сірий колір хітину з відсутністю жовтих включень. Вони люблять обмежувати матку в засіві:
- при настанні взятків відбувається залиття розплідних осередків;
- матка зменшує темп кладки яєць;
- вся сім’я переводиться на збирання нектару, переставши приділяти увагу розплоду.
Навіть при найгіршому взятку бджоли не впадають у відчай і використовують низькоцукрові нектари. Таким чином вони збільшують кількість медоносних рослин та розширюють видобуток. Комахи даного типу відомі своєю миролюбністю. При проведенні огляду робота йде своєю чергою і матка продовжує відкладати яйця. На роїння йде лише 3-5% сімей (такий показник досить низький). При використанні комплексу боротьби з ним цього також можна уникнути. Порода схильна до нозематозу, у зв’язку з чим планові перевірки та дезінфекція доказу обов’язкові. Також бджіл відрізняють:
- висока працездатність (навіть у дощ та вітер);
- схильність до крадіжки;
- хороша продуктивність воску та прополісу (перший йде на з’єднання верхніх рамок, другий використовується для ремонту житла);
- темний мокрий друк меду.
Матка виготовляє 1300-1500 яєць на добу. Бджоляр може збільшити цей показник, покращивши якість умов комах. Зміна маток є досить спокійним і приємним процесом для бджоляра. Дві такі особини у вулику уживаються безпроблемно і не завдають шкоди роботі. Бджолам цієї породи не потрібний контроль при відкладанні яєць. При необхідності самі особини займаються процесом. Вони складають поруч із маткою нектар у порожні осередки та позбавляють її можливості здійснювати кладку яєць.
Необхідно перевірити матку при головному медозборі, так як при необмеженому процесі стільників може не вистачити. Червлення починається у січні-лютому. Даний період повинен контролювати пасічник: вулик потрібно розширювати, встановлюючи додаткові рамки.
Переваги та недоліки
Плюсів у цієї породи існує безліч:
- підприємливість у пошуку медоносних рослин;
- активність у видобутку нектару (без труднощів перемикаються зі слабкого взятку на сильний);
- висока продуктивність на млявих взятках;
- низька ройливість;
- схильність до тихої зміни та співжиття маток;
- поступливість характеру;
- здатність до захисту вулика;
- можливість краще за інших запилювати бобові культури та конюшину.
Недоліки цієї породи також є. Бджоли схильні до нозематозу, падевого токсикозу, європейського гнильцю. Уникнути цих проблем допоможе дотримання правильних умов утримання. Ця порода менш холодостійка порівняно з українською та середньоросійською. На взятку бджоли сильно обмежують матку в засіві, що повинен враховувати пасічник. Іноді розплід знаходиться на віддалених рамках, через що перемішуються ділянки меду та перги. На сильних взятках цей вид бджіл програє решті.
Інші популярні породи кавказьких бджіл
Різновиди кавказької бджоли
Даний тип бджіл має безліч підвидів:
- абхазький;
- північнокавказька;
- кахетинський;
- мегрельська;
- гурійський;
- карталінський;
- імеретинський;
- долинний;
- іранський жовтий;
- сірий високогірний грузинський.
Наведені вище особини мешкають на певних територіях, де була утворена кожна популяція. Приміром, долинний підвид працює за сильної спеки, а грузинська особина не знижує діяльності у холоди.
У цілому нині порода показує значну продуктивність і має мінімум недоліків. Потрібно дотримуватись всіх необхідних норм утримання бджіл, що дозволить створити їх міцні сім’ї. Вона має гарний характер і практично не становить проблем для пасічника.
